Боротьба за кисень. Як жителі Маріуполя відстоюють право безпечно дихати
Нещодавно понад 10 тис. городян вийшли на акцію протесту з вимогою зупинити отруйний смог, котрий мало не щодня з головою накриває Маріуполь через діяльність Металургійного комбінату «Азовсталь» та ММК імені Ілліча, що належать до «Метінвест Холдингу» мільярдера Ріната Ахметова.
|
|
 |
Фотогалерея: Небезпечний Маріуполь: 500-тисячне місто задихається (зображень: 7)
    |
Люди запевняють: попри звітування підприємств і чиновників про зменшення обсягів шкідливих викидів, промгіганти відверто перекривають їм кисень. У місті кажуть: Маріуполь повільно, але впевнено помирає, гине унікальне Азовське море, натомість органи контролю заплющують очі на екологічне свавілля та його згубні наслідки.
Тисячі підписантів «антисмогової» резолюції звернулися до президента, уряду, омбудсмена і навіть до представників «зеленої» частини Європарламенту. Зневірені маріупольці ладні були блокувати роботу муніципалітету й головних забруднювачів, аж доки власники тамтешніх меткомбінатів установлять сучасне очисне обладнання, а санітарно-епідеміологічна служба скаже, чим насправді дихають люди. Після небаченого екопротесту промисловці пішли на певні поступки.
Газова камера на березі моря
Повітря курортного Маріуполя офіційно найбрудніше в Україні. Тут сконцентровані потужні й найбільш екологічно небезпечні підприємства чорної металургії та коксохіму. Вони є джерелом чверті атмосферних викидів Донецького регіону, тож маріупольці жартують, що в рідному місті можна не тільки побачити, а й помацати, чим дихаєш.
За рік на одного мешканця припадає понад 800 кг промислових забруднень. Це майже вдесятеро більше, ніж у середньому на українця. Від раку легенів тут помирає кожен п’ятий, а місцевий цвинтар називають найбільшим у Європі… Соціологи спостерігають масовий виїзд людей і знецінення житла. Водночас ані місцева влада, ані губернатор, ані природоохоронні органи не вважають ситуації в Маріуполі катастрофічною.
Головні забруднювачі приазовського міста – МК «Азовсталь» та ММК імені Ілліча, на які припадає 98% викидів. Вони ж і годують його: комбінатам належать магазини, сільгоспвиробництва, аптеки, а на заводах працює близько 40 тис. маріупольців. Тут терпляче звикали до пилу та гару, через які пече в очах і паморочиться в голові. Однак цієї осені екологічна ситуація суттєво погіршилася. Їдкий «запах грошей» – так тут називають смог – поширився вже й на віддалені від підприємств райони, а задушлива імла стала повсякденним явищем.
Маріуполь – єдине місто в Україні, де жителів офіційно попереджають про несприятливі метеоумови (НМУ), адже в цей час небезпечно перебувати на вулиці й навіть провітрювати приміщення. У безвітря або через туман промислові викиди не встигають розсіюватись і скупчуються в житлових кварталах, що сусідять із меткомбінатами. В цей час вулиці нагадують газові камери. Найбільше потерпають діти.
«Раніше наш район вважали чистим, бо він розташований далі від заводів. Сьогодні від пилу й диму не захищають навіть зачинені вікна, – розказує Інна Дмитришина, мати дворічної Мар’яни та чотирирічної Дарини. – У доньки виявили обструктивний бронхіт, тепер вона не може дихати без інгалятора. Міські відділення пульмонології вщерть забиті. Коли купувала інгалятор, постачальники з Донецька дивувалися: «Що у вас там коїться? Ми не встигаємо їх завозити».
За 10 місяців 2012-го смог накривав Маріуполь щільним шаром 187 діб, тобто понад півроку! У вересні несила було дихати 23 дні із 30, а протягом жовтня в місті тричі оголошували забруднення другого ступеня. В такий час жителям офіційно радять виходити на вулицю лише в захисному одязі та респіраторі типу «пелюстка».
«Під час шкільних уроків фізкультури, які теплої пори проводять на «свіжому» повітрі, спортивний майданчик може вмить накрити смогом. Діти починають задихатися, тому вже стала звичною негайна «евакуація» у приміщення школи. Інколи доводиться навіть надавати медичну допомогу тим, кому стало зле», – розказує вчителька фізичного виховання ЗШ № 53 Елеонора Гайворонська, активістка місцевого екологічного руху. За її словами, попри те що хлопчики й дівчатка дуже часто й масово хворіють саме під час сильних смогових атак, лікарі замість діагнозу «токсико-хімічний бронхіт» ставлять «ГРВІ», не даючи батькам змоги довести в суді завдану дитячому здоров’ю шкоду.
Утім, санепідемслужба фіксує перевищення граничних концентрацій пилу і шкідливих речовин (сірководню, угарного газу, фенолу та формальдегіду) у 25% відібраних проб повітря, констатуючи, що санітарні зони, які мали б захищати маріупольців від отруєння, давно є неефективними, тому забруднення накриває житлові будинки. Однак на вимогу екологічних активістів провести заміри й визначити, чим насправді дихають під час смогу люди, в СЕС послалися на реформування та брак бензину...
Труїти дозволено?
Реконструкції аглофабрики та зменшення викидів від Азовсталі вимагали до 2012–2013-го видані Мінприроди дозволи, але у вересні міська влада разом із Метінвестом ухвалила нову Програму оздоровлення Маріуполя, яка посунула модернізацію агловиробництва Азовсталі на чотири роки… Тимчасово зупинити її вирішили після 4 листопада. Тоді, під час чергового смогу, головний майдан міста зібрав рекордні 10 тис. мітингувальників, які потім у респіраторах пішли на штурм міськради, вимагаючи відставки бездіяльних мера Юрія Хотлубея та інших чиновників. Через кілька днів після екоповстання керівництво Азовсталі оголосило про зупинку виробництва на ремонт, а ймовірною причиною задушливих смогів назвали дим від переробки вторинної сировини, що містить торф… Заводчани тим часом свідчать: головна причина – економія. Через украй зношене очисне устаткування та більше ніж столітні технології виробництва меткомбінати просто не здатні не порушувати нормативів викидів, інакше метал і кокс будуть «золотими».
«На жаль, під час економічних розрахунків вітчизняні промислові підприємства не беруть до уваги екологічних ризиків та рівня потенційної небезпеки виробництва, – зазначає керівник кампанії зі стійкого розвитку та енергетики Української екологічної асоціації «Зелений світ» Павло Хазан. – Парадокс: наше природоохоронне законодавство вважають одним із найбільш просунутих у Європі, але воно не працює. Сьогодні органи контролю фактично дозволили великим промисловим підприємствам випускати в повітря й скидати у воду таку кількість шкідливих речовин, яка загрожує здоров’ю людей. Посилаючись на те, що меткомбінати Маріуполя не можуть зменшити викиди через наявні технологічні процеси, чиновники від екології та органи місцевої влади наражають на небезпеку мешканців міста», – стверджує Хазан.
Цей факт підтверджує і колишній начальник ліквідованої Держінспекції з охорони Азовського моря Микола Афанасьєв. За його словами, підприємства щорік відкладали на потім важливі природоохоронні заходи. Як наслідок — у повітрі Маріуполя поменшало найменш шкідливих та візуально помітних речовин, а от кількість ледь видимих, але особливо токсичних газів у викидах залишилася незмінною.
Порятунок експерти вбачають у значному збільшенні штрафів та посиленні відповідальності (зокрема, й кримінальної) за порушення природоохоронного законодавства, через що підприємствам буде просто невигідно забруднювати довкілля, а чиновникам вдавати, ніби проблеми не існує.
Сигнал «системі»
Понад 13 тис. маріупольців, які підписалися під резолюцією мітингу «Стоп смог!» 4 листопада, закликають народних обранців від рідного міста ініціювати зазначені законодавчі зміни, розглянувши ситуацію в новому парламенті. Люди наголошують, що вимагають не закриття заводів, а прозорості й реальної соціальної відповідальності, яка передбачає дотримання природоохоронного законодавства та прав людини на безпечне для життя і здоров’я середовище.
«Наш мітинг – це попередження, сигнал системі про те, що терпіння маріупольців добігає кінця, – сказано в «антисмоговій» резолюції. – Доведена до точки кипіння громадськість вимагає вирішити проблему тут і зараз. Довіри бутафорським напівзаходам влади й менеджменту промислових підприємств уже немає!»
Від Верховної Ради вимагають внести зміни до Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», аби відповідний статус було надано населеним пунктам з екологічною небезпекою, що пов’язана не лише з катастрофами, а й із тривалим шкідливим впливом промислових викидів. Крім того, маріупольці закликають провести екологічний аудит усіх промислових підприємств міста й визначити їх реальний вплив на здоров’я мешканців.
Метінвест, своєю чергою, обіцяє до 2020 року вкласти понад $620 млн у покращення екологічної ситуації в Маріуполі, проте нагадує, що тамтешні меткомбінати є глибоко збитковими. «Із наших надзбитків ми й надалі фінансуємо таку масштабну реконструкцію, якої до нас ніхто не здійснював упродовж останніх
50 років», – повідомили у прес-центрі групи.
Водночас ухвалена міськрадою за участю фахівців Метінвесту «Програма охорони та оздоровлення довкілля Маріуполя на 2012–2020 роки» передбачає зменшення викидів на 40% «за умов сприятливої кон’юнктури ринку». А оскільки виходу із кризи металургам не пророкують, стає цілком зрозумілою недовіра маріупольців до офіціозних обіцянок.
Тисячі підписантів «антисмогової» резолюції звернулися до президента, уряду, омбудсмена і навіть до представників «зеленої» частини Європарламенту. Зневірені маріупольці ладні були блокувати роботу муніципалітету й головних забруднювачів, аж доки власники тамтешніх меткомбінатів установлять сучасне очисне обладнання, а санітарно-епідеміологічна служба скаже, чим насправді дихають люди. Після небаченого екопротесту промисловці пішли на певні поступки.
Газова камера на березі моря
Повітря курортного Маріуполя офіційно найбрудніше в Україні. Тут сконцентровані потужні й найбільш екологічно небезпечні підприємства чорної металургії та коксохіму. Вони є джерелом чверті атмосферних викидів Донецького регіону, тож маріупольці жартують, що в рідному місті можна не тільки побачити, а й помацати, чим дихаєш.
За рік на одного мешканця припадає понад 800 кг промислових забруднень. Це майже вдесятеро більше, ніж у середньому на українця. Від раку легенів тут помирає кожен п’ятий, а місцевий цвинтар називають найбільшим у Європі… Соціологи спостерігають масовий виїзд людей і знецінення житла. Водночас ані місцева влада, ані губернатор, ані природоохоронні органи не вважають ситуації в Маріуполі катастрофічною.
Головні забруднювачі приазовського міста – МК «Азовсталь» та ММК імені Ілліча, на які припадає 98% викидів. Вони ж і годують його: комбінатам належать магазини, сільгоспвиробництва, аптеки, а на заводах працює близько 40 тис. маріупольців. Тут терпляче звикали до пилу та гару, через які пече в очах і паморочиться в голові. Однак цієї осені екологічна ситуація суттєво погіршилася. Їдкий «запах грошей» – так тут називають смог – поширився вже й на віддалені від підприємств райони, а задушлива імла стала повсякденним явищем.
«Раніше наш район вважали чистим, бо він розташований далі від заводів. Сьогодні від пилу й диму не захищають навіть зачинені вікна, – розказує Інна Дмитришина, мати дворічної Мар’яни та чотирирічної Дарини. – У доньки виявили обструктивний бронхіт, тепер вона не може дихати без інгалятора. Міські відділення пульмонології вщерть забиті. Коли купувала інгалятор, постачальники з Донецька дивувалися: «Що у вас там коїться? Ми не встигаємо їх завозити».
За 10 місяців 2012-го смог накривав Маріуполь щільним шаром 187 діб, тобто понад півроку! У вересні несила було дихати 23 дні із 30, а протягом жовтня в місті тричі оголошували забруднення другого ступеня. В такий час жителям офіційно радять виходити на вулицю лише в захисному одязі та респіраторі типу «пелюстка».
«Під час шкільних уроків фізкультури, які теплої пори проводять на «свіжому» повітрі, спортивний майданчик може вмить накрити смогом. Діти починають задихатися, тому вже стала звичною негайна «евакуація» у приміщення школи. Інколи доводиться навіть надавати медичну допомогу тим, кому стало зле», – розказує вчителька фізичного виховання ЗШ № 53 Елеонора Гайворонська, активістка місцевого екологічного руху. За її словами, попри те що хлопчики й дівчатка дуже часто й масово хворіють саме під час сильних смогових атак, лікарі замість діагнозу «токсико-хімічний бронхіт» ставлять «ГРВІ», не даючи батькам змоги довести в суді завдану дитячому здоров’ю шкоду.
Утім, санепідемслужба фіксує перевищення граничних концентрацій пилу і шкідливих речовин (сірководню, угарного газу, фенолу та формальдегіду) у 25% відібраних проб повітря, констатуючи, що санітарні зони, які мали б захищати маріупольців від отруєння, давно є неефективними, тому забруднення накриває житлові будинки. Однак на вимогу екологічних активістів провести заміри й визначити, чим насправді дихають під час смогу люди, в СЕС послалися на реформування та брак бензину...
Труїти дозволено?
Реконструкції аглофабрики та зменшення викидів від Азовсталі вимагали до 2012–2013-го видані Мінприроди дозволи, але у вересні міська влада разом із Метінвестом ухвалила нову Програму оздоровлення Маріуполя, яка посунула модернізацію агловиробництва Азовсталі на чотири роки… Тимчасово зупинити її вирішили після 4 листопада. Тоді, під час чергового смогу, головний майдан міста зібрав рекордні 10 тис. мітингувальників, які потім у респіраторах пішли на штурм міськради, вимагаючи відставки бездіяльних мера Юрія Хотлубея та інших чиновників. Через кілька днів після екоповстання керівництво Азовсталі оголосило про зупинку виробництва на ремонт, а ймовірною причиною задушливих смогів назвали дим від переробки вторинної сировини, що містить торф… Заводчани тим часом свідчать: головна причина – економія. Через украй зношене очисне устаткування та більше ніж столітні технології виробництва меткомбінати просто не здатні не порушувати нормативів викидів, інакше метал і кокс будуть «золотими».
Цей факт підтверджує і колишній начальник ліквідованої Держінспекції з охорони Азовського моря Микола Афанасьєв. За його словами, підприємства щорік відкладали на потім важливі природоохоронні заходи. Як наслідок — у повітрі Маріуполя поменшало найменш шкідливих та візуально помітних речовин, а от кількість ледь видимих, але особливо токсичних газів у викидах залишилася незмінною.
Порятунок експерти вбачають у значному збільшенні штрафів та посиленні відповідальності (зокрема, й кримінальної) за порушення природоохоронного законодавства, через що підприємствам буде просто невигідно забруднювати довкілля, а чиновникам вдавати, ніби проблеми не існує.
Сигнал «системі»
Понад 13 тис. маріупольців, які підписалися під резолюцією мітингу «Стоп смог!» 4 листопада, закликають народних обранців від рідного міста ініціювати зазначені законодавчі зміни, розглянувши ситуацію в новому парламенті. Люди наголошують, що вимагають не закриття заводів, а прозорості й реальної соціальної відповідальності, яка передбачає дотримання природоохоронного законодавства та прав людини на безпечне для життя і здоров’я середовище.
«Наш мітинг – це попередження, сигнал системі про те, що терпіння маріупольців добігає кінця, – сказано в «антисмоговій» резолюції. – Доведена до точки кипіння громадськість вимагає вирішити проблему тут і зараз. Довіри бутафорським напівзаходам влади й менеджменту промислових підприємств уже немає!»
Від Верховної Ради вимагають внести зміни до Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», аби відповідний статус було надано населеним пунктам з екологічною небезпекою, що пов’язана не лише з катастрофами, а й із тривалим шкідливим впливом промислових викидів. Крім того, маріупольці закликають провести екологічний аудит усіх промислових підприємств міста й визначити їх реальний вплив на здоров’я мешканців.
Метінвест, своєю чергою, обіцяє до 2020 року вкласти понад $620 млн у покращення екологічної ситуації в Маріуполі, проте нагадує, що тамтешні меткомбінати є глибоко збитковими. «Із наших надзбитків ми й надалі фінансуємо таку масштабну реконструкцію, якої до нас ніхто не здійснював упродовж останніх
50 років», – повідомили у прес-центрі групи.
Водночас ухвалена міськрадою за участю фахівців Метінвесту «Програма охорони та оздоровлення довкілля Маріуполя на 2012–2020 роки» передбачає зменшення викидів на 40% «за умов сприятливої кон’юнктури ринку». А оскільки виходу із кризи металургам не пророкують, стає цілком зрозумілою недовіра маріупольців до офіціозних обіцянок.
Наразі, доки роботу шкідливої аглофабрики Азовсталі зупинили на місяць задля діагностики очисних систем, маріупольці звикають до відчинених кватирок, прогулянок у парку й повітря без перегару. Активісти запевняють, що не мітингуватимуть, коли воно й надалі буде чистим. Антисмогове повстання в Маріуполі назвали нечуваним, як для Донбасу, сплеском громадянської свідомості. Експерти не виключають, що воно може стати прикладом для інших неблагополучних в екологічному плані міст, і не лише цього регіону.
